Останніми роками корупційні скандали знову виринають на поверхню, і найцинічніше те, що навіть під час повномасштабної війни у державному апараті продовжують знаходити схеми розкрадання бюджетних коштів. Поки країна виживає ціною тисяч життів, дехто примудряється тягнути з бюджету, ніби нічого не відбувається. І попри роботу правоохоронців, окремі фігуранти не тільки уникають відповідальності, а й нахабно намагаються повернути собі високі кабінети, демонструючи повну зневагу до держави та людей, які її захищають.
Яскравий приклад — історія колишнього голови Держекспортконтролю Олександра Павліченка, який після оприлюднення результатів аудиту Мінекономіки за 2021–2024 роки був звільнений, але тепер через суд намагається поставити під сумнів законність перевірки.
Майже непоміченою для широкої аудиторії залишилася ухвала Київського окружного адмінсуду від 14 листопада 2025 року, якою відкрито провадження за його позовом до Мінекономіки. Павліченко вимагає скасувати наказ Міністерства про проведення аудиту, який виявив низку грубих порушень, зокрема й одне з найбільш резонансних — розтрату понад 6,5 мільйонів гривень, виділених на створення електронної системи взаємодії в сфері експортного контролю. За документами система була розроблена та впроваджена, тоді як насправді вона так і не запрацювала, а керівництво установи підміняло її іншим програмним забезпеченням, наданим іноземними партнерами ще задовго до цього.
Саме цей епізод нині розслідує Бюро економічної безпеки в межах кримінального провадження за статтею 191 ККУ, і за інформацією джерел, експертиза давно підтвердила факт збитків, однак її результати нібито «застрягли» у стінах НДЦ судових експертиз Мін’юсту.
Неофіційно співрозмовники припускають, що вплинути на ситуацію міг колишній міністр юстиції Герман Галущенко, давній товариш Павліченка, у якого той певний час працював заступником після звільнення з Держекспортконтролю. Сам Павліченко, розуміючи ризики кримінальної відповідальності, намагається юридично нівелювати сам факт аудиту, адже скасування наказу Мінекономіки може стати підставою для оскарження кримінального провадження і спроби повернутися у крісло керівника. У разі якщо судовий маневр не спрацює, за словами людей з його оточення, він готує «запасний план» — перекласти відповідальність на підлеглих, мовляв, саме вони займалися впровадженням системи, що стала предметом кримінального розслідування.
Перше засідання у справі призначено на 19 січня 2026 року, і, за інформацією з кулуарів, Павліченко активно намагається пришвидшити розгляд. Тим часом у Мінекономіки готуються відстоювати законність аудиту, адже програш у цій справі міг би кинути тінь на попередні рішення чинної прем’єрки, яка у той період очолювала міністерство і відповідала за кадрові та управлінські рішення.
Поза тим правоохоронна система справляє враження такої, що буксує: після обшуків, проведених БЕБ у серпні, розслідування не просунулось, хоча експертиза завершена і суми збитків встановлені. З огляду на зміни в керівництві Бюро, затримки можуть виникати в інших ланках системи, але суспільство очікує рішучих дій у справі, яка стосується прямої розтрати державних коштів під час війни.
Такі дії по суті є мародерством, тому реакція держави має бути жорсткою і принциповою. Попереду залишається багато запитань, зокрема щодо політичних покровителів Павліченка та осіб, які допомагали йому утримуватися в кріслі керівника п’ять років. Держава не може дозволити, щоб подібні історії завершувались безкарністю, особливо в умовах війни, коли кожна бюджетна гривня має значення.
