Розслідування Центру Протидії Корупції оголило низку обставин, які кидають серйозну тінь на доброчесність Марії Вдовиченко — заступниці Генерального прокурора України. Попри те, що її найближчі родичі роками мають зв’язки з російськими структурами (батько веде прибутковий бізнес в окупованому Криму, а брат обіймає високу посаду в прокуратурі на території країни-агресора), сама Вдовиченко отримує доступ до державної таємниці та має суттєвий вплив на кадрову політику в органах прокуратури.
Про це вже чимало сказано у публікаціях ЦПК, і відповідні органи нарешті реагують на заяви щодо можливих злочинів. Але її найближче оточення — люди, чия кар’єра стрімко пішла вгору після приходу Вдовиченко до керівництва
ОГП — досі лишалося поза кадром.
Кадрові рокіровки: просування “своїх” чи відлуння кремлівських схем?
Отримавши керівну посаду, Марія Вдовиченко почала активно розставляти лояльних осіб на ключові позиції регіональних прокуратур. У липні 2025 року, за її протекції, на колишню посаду Вдовиченко — заступниці керівника Київської міської прокуратури — була призначена Ірина Ігнатюк. Зараз вона курує напрям Національної поліції України.
Співробітники столичної поліції нарікають, що саме з літа процесуальне керівництво, організоване Ігнатюк, фактично паралізувало роботу столичних правоохоронців. Погодження документів розтягується на два-три тижні. Для тих, хто розуміє специфіку слідства, це звучить як вирок досудовому розслідуванню: такі строки знищують кримінальні провадження в зародку. У результаті — лавина нерозкритих злочинів, безкарність і нові кримінальні епізоди.
То що це? Надмірна педантичність? Спроба взяти під контроль усі потенційні фінансові потоки Нацполу? Чи відвертий саботаж роботи правоохоронної системи?
Приховані статки, які надто легко перетворюються на “незаконне збагачення”
Хто ж така Ірина Ігнатюк? У 2014 році вона почала працювати в прокуратурі Києва: від заступника начальника відділу — до заступника начальника управління Київської міської прокуратури. Заміжня, виховує 16-річну доньку, чоловік — адвокат Сергій Ігнатюк.
Та найцікавіше — в її деклараціях. З 2015 до 2020 року Ігнатюк декларувала проживання у квартирі Дніпровської РДА. Формально таке житло може отримати будь-який киянин, але в реальності черга на нього — десятки років. Але неможливе – можливо, якщо ти співробітник прокуратури.
У 2021 році в декларації з’являється нова квартира — у ЖК «Лісовий квартал» у Броварах. Оформлена вона на матір прокурорки — пенсіонерку без підприємницького досвіду та з доходами, які навряд чи дозволяють придбати житло в новобудові.
Але й це ще не все: попри деклароване проживання в Броварах, Ігнатюк фактично там не мешкала. Навпаки — у тому ж 2021 році саме з її акаунтів на онлайн-платформах з’явилися оголошення про здачу цієї квартири в оренду. І, традиційно, жодної згадки про дохід від оренди в декларації — «немає квартири, немає й доходів».
Чоловік заступниці прокурора Києва — адвокат Сергій Ігнатюк — формально займається юридичною практикою. У 2018 році він зареєструвався як ФОП із видом діяльності «Діяльність у сфері права», але серед колег Сергій Ігнатюк не вирізняється ані гучними справами, ані професійною впізнаваністю: звичайний «ноунейм» без портфоліо та навіть без елементарної реклами власних послуг у соцмережах.
Складається враження, що адвокатська діяльність голови родини — не стільки бізнес, скільки зручна ширма, яка дозволяє пояснити походження сімейних статків, які кратно збільшилися після призначення пані Ігнатюк на посаду заступника начальника управління в столичній прокуратурі: за даними її декларацій, за 2024 рік адвокат отримав 4 млн. 200 тис. грн. доходу, що вчетверо більше ніж у 2023 році, а в 2022 році Сергій Ігнатюк взагалі показав символічні 10 000 грн. доходу. Цікаво, який дохід буде ним задекларовано за 2025 рік?
Крім того, встановлено, що родина Ігнатюк володіє комерційним приміщенням у новобудові на Виноградарі (вул. Сергія Данченка, 34-А) та земельною ділянкою площею чверть гектара у селі Крехаїв Чернігівської області, де зведено «скромний» будинок на 180 кв.м.
При цьому задекларованих доходів прокурорки та її чоловіка з 2015 до 2023 років вистачило б хіба на утримання родини в Києві. Але точно не на купівлю кількох об’єктів нерухомості, оновлення автопарку й будівництво будинку.
У підсумку постає картина, добре знайома для української антикорупційної реальності. Квартири, оформлені на пенсіонерку-матір; комерційна нерухомість та «скромний» заміський будинок, що з’явилися за відсутності відповідних доходів; автомобілі, які важко пояснити офіційними заробітками — усе це створює відчуття, що тінь над статками родини Ігнатюків куди ширша й густіша, ніж видно з декларацій.
Додамо до цього ще одну деталь: подружнє поєднання адвокатської практики чоловіка та прокурорської кар’єри дружини. У країні, де конфлікт інтересів часто стає основою для корупційних ризиків, така «сімейна синергія» виглядає щонайменше етично сумнівною. Особливо коли адвокат, м’яко кажучи, не демонструє активної професійної діяльності, але родина при цьому володіє істотними активами.
І на тлі всього цього — паралізована робота столичної поліції, яка раптом опинилася під щільним процесуальним контролем новопризначеної кураторки. Чи не виглядає це як спроба не просто керувати слідством, а поступово отримати важелі впливу на можливі корупційні схеми всередині правоохоронної системи столиці?
Запитання риторичне. Але відповідь на нього — вкрай важлива для всієї країни.
